На небі чорнім місяць сяє

На небі чорнім місяць сяє

Дає він знак, що пізно вже

І це той підліток добряче знає,

Тому так швидко йде.

А йде додому…

З своїми друзями хорошо нагулявся,

А зараз відчуває втому.

Але, насправді, у душі то день, бо закохався.

Забув на хвильку про почуття

І мав такеє відчуття,

Що наче камінь йому в душу впав,

Бо не прийшов тоді, коли батькам пообіцяв.

Вони ж, напевне, біднії переживають,

Шукати, де його не знають

І що він скаже?

Ах, серце в’яже!

Він не збирається їм брехати

Й вони ітак не будуть пробачати.

Не гарно так з батьками своїми чинити,

Та що вже, непокірного мене, будуть сварити!

А соромно як! Весь в позорі

І піднімаєш очі на ті зорі,

Які вони прозорі!

Неначе перли в морі.

Юнак той зупинився

В Чумацький шлях далекий задивився

Й подумав: «Коли є там десь зоря моя,

То хай простить мене сім`я!»

                                                                                                                                                  11. 11. 09