Мертві троянди

Мертві троянди на серці пустують…

Зник аромат із їх губ,

Порох вкриває зїв’ялії рожі,

Німо глядять уперед і не чують…

Стовбур прорізав зів’ялим кришталем чорнявої погляд,

                                            Упав, задавив, наче дуб,

Плюнув на пахощі, вийшовши з любови огорожі.

Мертві троянди на серці співають,

Пада отравлений дощ

                                          з очей маленькими кільцями яду.

Вітер вивітрює їх, небо їх кличе:

«Ну, забирайте!» подібний до сича

Вперто на гору гляду.

Ще трішки і небо під ноги упаде,

Або піду у безвість,

                                    відчинивши небокраю дверці

І крикну звідти громом,

І буду заливатись океанами й ріками в забуття

                                                                                 провалля, наче ромом…

Чорні троянди не пахнуть на серці.

31. 05. 10