Мрійник

Я йду пустелею, зриваю свіжі квіти

Запхаю руки в небо – вириваю,

                              мов осіннє листя з дерева жовтаві зорі

Витягую гарячії піски із льодяного моря…

Тому що падав у провалля, та з’явились крила,

І вже не можу стриматись, щоб не летіти.

Бо я - мрійник! А мрії – це безмежна сила.

Це через них з чорта черствого

                             Став я ангелом і збудував свій Райський світ.

Фантазія – мій пензель! Фарба – райдуга барвиста.

Я на листку своєму полі людям все дарую пишний урожай!

Хоч на цементі – витворю вам ніжний цвіт,

Запрошу в ваше серце Бога усмішку лиш свистом.

Я у стакан грудей налию невимовний різнокольоровий Рай.

Я розцілую всіх самотніх лиш устами слів,

Я граю казковитість арфами небес.

Не зупиняючи палкий і чистий спів,

Я обнімаю Всесвіт сотнями чудес!

Ніч на 14.07.10