На небі чорнім місяць сяє
На небі чорнім місяць сяє Дає він знак, що пізно вже І це той підліток добряче знає, Тому так швидко йде. А йде додому… З своїми друзями хорошо нагулявся, А зараз відчуває втому. Але, насправді, у душі то день, бо закохався. Забув на хвильку про почуття І мав такеє відчуття, Що наче камінь йому в душу впав, Бо не прийшов тоді, коли батькам пообіцяв. Вони ж, напевне, біднії переживають, Шукати, де його не знають І що він скаже? Ах, серце в’яже! Він не збирається їм брехати Й вони ітак не будуть пробачати. Не гарно так з батьками своїми чинити, Та що вже, непокірного мене, будуть сварити! А соромно як! Весь в позорі І піднімаєш очі на ті зорі, Які вони прозорі! Неначе перли в морі. Юнак той зупинився В Чумацький шлях далекий задивився Й подумав: «Коли є там десь зоря моя, То хай простить мене сім`я!» 11. 11. 09 |
Меню сайту
Пошук
Календар
Архів записів
Наше опитування
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |