Мрійник
Я йду пустелею, зриваю свіжі квіти Запхаю руки в небо – вириваю, мов осіннє листя з дерева жовтаві зорі Витягую гарячії піски із льодяного моря… Тому що падав у провалля, та з’явились крила, І вже не можу стриматись, щоб не летіти. Бо я - мрійник! А мрії – це безмежна сила. Це через них з чорта черствого Став я ангелом і збудував свій Райський світ. Фантазія – мій пензель! Фарба – райдуга барвиста. Я на листку своєму полі людям все дарую пишний урожай! Хоч на цементі – витворю вам ніжний цвіт, Запрошу в ваше серце Бога усмішку лиш свистом. Я у стакан грудей налию невимовний різнокольоровий Рай. Я розцілую всіх самотніх лиш устами слів, Я граю казковитість арфами небес. Не зупиняючи палкий і чистий спів, Я обнімаю Всесвіт сотнями чудес! Ніч на 14.07.10 |
Меню сайту
Пошук
Календар
Архів записів
Наше опитування
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |