Всі люди, мов берези
Всі люди, мов берези Й нема таких, котрі без чорних плям. Бо ми усі посипали в житті поганого не грам. Є лиш поміж дерев світліші, Так само між людей і є святіші, Однак не має на Землі святих. З нас кожен витворив свій гріх. Голодний ангел в думах злих І сам притягує до уст спокусу – чортовий горіх, Котрий ми жадібно частуєм, Зацямкавши слиною, і не чуєм, Як душу покривають нові плями… У розпачі до неба глядячи, все більше заповзаємо до Пекла ями. Ніч на 11. 07. 10 |
Меню сайту
Пошук
Календар
Архів записів
Наше опитування
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |