7 день лютого місяця зими зійшов на обрій із теплим подихом ніжно-молочних хмарин, а сонце бувши так довго за кулісами, виринуло на сцену неба в оновленій подобі - в костюмі весни, простягло свої пальці-промені до усмішок людей, і так і здивувало своєю раптовою появою серед холоднечі…

    Таким незабутнім цей день видався й тому, бо на арену творчого життя вийшов молодий поет Василь Багрій із представленням збірки поезій «Щасливий песиміст».

     Наче підсніжник зимою вабить людей своїм тріумфом і леліє морозні душі теплом, так і поезія зуміла розбудити своїм ароматом, ніжною силою слова і святим блаженством у хлопчини велич у літературі. І не дивним виявилось те, що саме у холодну пору року відбулась ця найважливіша подія у його творчому житті. Ніби як перша квітка серед морозного снігу простягає свої тендітні дзвіночки на неміцному стовбурці, так і свіжі слова вилиті у першу збірку виринають до сердець читачів щоб викликати такі ж солодкі радісні хвилини щастя та піднесення.

     Ця поезія, наче протилежну сну, спиш і бачиш бляклість й чорно-білість сучасного існування, і враз щось будить і заводить в ліс старовинної краси слова, зі звабними чарами, захоплюючими пейзажами. 

    Отож о 16:30 за адресою м. Львів, пр.Шевченка 13, в головному залі львівської обласної Універсальної бібліотеки зібрались небайдужі літературі на презентацію поетичної збірки В. Багрія «Щасливий песиміст». Видало книгу львівське державне видавництво «Каменяр». 

    Першу у творчому житті презентацію Василя відкрив директор видавництва Дмитро Іванович Сапіга, настановник і незамінний помічник у процесі створення книги. Щедре слово похвали лунало із його уст. Марія Людкевич і критикувала, підкресливши величезний обсяг збірки на такий молодий вік, і підтримувала за своєрідний та особливий погляд на поезію. Літературним критиком виступила і Тетяна Грунська, прозаїк та художниця. Наголосивши на лексичних та граматичних помилках, вона приділила увагу надзвичайно глибокому відтворенню природи, багатоманітності образів, що так приємно радує душу.

    Вперше на творчій дорозі простелилось Василю світло щастя, із променями радості, усмішкою мрії і відчуттям небес. Віддане серце поезії, літературі, мистецтву відкрило свої дверцята усім близьким, друзям, усім-усім читачам… І слухачі це радо прийняли, із захопленням виходячи з зали зі збіркою в руках пішли ринути у молоду душу. Як пробудження весни серед ковдри сніжної зими, так і поезія здатна розтопити своїм теплом холодні і не загріті серця людей.

    Цей день закарбується як першоцвіт на майбутній творчій алеї Василя Багрія. Подія влила свого кольору у веселку нашої держави. Не опускайте своїх очей до дна буденної прірви, підніміть їх до неба, відчуйте диво чудесних слів…