Всі люди, мов берези

Всі люди, мов берези

Й нема таких, котрі без чорних плям.

Бо ми усі посипали в житті поганого не грам.

Є лиш поміж дерев світліші,

Так само між людей і є святіші,

Однак не має на Землі святих.

З нас кожен витворив свій гріх.

Голодний ангел в думах злих

І сам притягує до уст спокусу – чортовий горіх,

Котрий ми жадібно частуєм,

Зацямкавши слиною, і не чуєм,

Як душу покривають нові плями…

У розпачі до неба глядячи, все більше заповзаємо до Пекла ями.

                                                                                                                                  Ніч на 11. 07. 10